Розбудова держави

Що таке державотворчий процес і з чого він складався

Державотворчий процес – це формування системи власних державних органів і установ разом зі створенням системи законодавства. У ньому поєднувалися дві тенденції: трансформація чинних елементів держави та добудова структур, яких не вистачає.

Підручник називає чинники, які сприяли цьому процесові: державотворчі традиції, демократичний вибір, підтримка народу, мирний шлях здобуття самостійності та світове визнання України. Це готова відповідь на питання «чому в України вийшло стати державою мирно», і її варто вміти відтворити переліком.

Найвищий законодавчий орган України, Верховна Рада, залишився їй у спадок від Української РСР. Тобто парламент не створювали з нуля, його успадкували. Президент пропонує Верховній Раді для затвердження персональний склад Кабінету Міністрів і Премʼєр-міністра, а Кабінет Міністрів вирішує практичні питання соціально-економічного розвитку.

Складовими частинами судової влади є Верховний Суд України, загальні, арбітражні та військові суди. Нагляд за виконанням законів покладався на Генеральну прокуратуру республіки. Новою ланкою судової системи став Конституційний Суд України, заснований у 1992 р. Водночас формування судової влади відбувалося досить повільно: упродовж 1992-1996 рр. парламент так і не ухвалив концепцію судово-правової реформи, і Конституційний Суд сформований не був, хоча закон про його доцільність було прийнято ще в червні 1992 р.

Судову владу виводили за межі повноважень Президента. Обрання Верховного Суду, суддів обласних і Київського міського суду, призначення арбітрів Вищого арбітражного суду, арбітражних суддів областей і м. Києва здійснювала Верховна Рада України.

Виникла потреба в перегляді та підготовці нових кодексів України: Цивільного, Трудового, Адміністративного та інших. Однак парламент через розбіжність у концептуальних підходах і надмірну політизацію виявився неспроможним їх прийняти.

Як створювали Збройні Сили, символіку і громадянство

Важливим моментом створення державного механізму незалежної України була розбудова власної армії. 6 грудня 1991 р. було ухвалено Закон про Збройні Сили України, у якому офіційно проголошувалося про їх створення. У жовтні 1993 р. Верховна Рада ухвалила «Військову доктрину України», у якій ставилися завдання розбудови Збройних Сил у військово-політичній, військово-технічній і військово-економічній сферах.

Окремий сюжет – Чорноморський флот. За домовленістю між Україною та Росією Чорноморський флот РФ на території України міг мати 338 кораблів, кількість особового складу російських військовослужбовців не могла перевищувати 25 тис. осіб, а до складу флоту могли входити 22 військові літаки. У російському використанні залишилося 16 командних пунктів із 80, 11 обʼєктів звʼязку із 39 та пʼять обʼєктів забезпечення ракетно-артилерійською та мінно-торпедною зброєю.

Державна символіка стала державною на початку 1992 р.: блакитно-жовтий прапор, малий герб тризуб і музика М. Вербицького до тексту вірша П. Чубинського «Ще не вмерла України…». Слова гімну затвердили пізніше, 6 березня 2003 р., і саме цей розрив у датах на тестах працює пасткою.

Формування інституту громадянства – важливий елемент незалежної держави. 8 жовтня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про громадянство України», що визначав громадянство як невідʼємне право людини, якого ніхто не може бути позбавлений, як і права змінити громадянство. Громадянство надали всім, хто проживав на території України, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти нього.

У країні проголошувалося єдине громадянство, тобто громадянин України не міг бути громадянином іншої держави. Протягом пʼяти років усі, хто бажав отримати українське громадянство, мали поставити відповідну печатку в паспорті, а із 1997 р. почався обмін радянських паспортів на українські.

Служба національної безпеки України була створена 20 вересня 1991 р. як правоохоронний орган, згодом вона дістала назву Служба безпеки України. СБУ керується конституційними нормами та Законом «Про оперативно-розшукову діяльність», підпорядкована Президенту України й підконтрольна Верховній Раді, є позапартійною і дотримується лише вимог законів України. На початку 1990-х рр. було прийнято ряд законів, що поклали початок формуванню правоохоронних органів: прокуратури, міліції, нотаріату, адвокатури, митної служби, податкової служби.