Декларація про державний суверенітет України – це документ, який Верховна Рада УРСР ухвалила 16 липня 1990 року і яким проголосила намір народу України самостійно вирішувати свою долю. «За» проголосувало 355 депутатів, «проти» – четверо.
Програма НМТ ставить цю дату в перелік обовʼязкових і прямо вимагає вміти характеризувати зміст Декларації про державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності України. Тому тут не досить знати рік: треба тримати в голові і саму дату, і структуру документа, і його місце між «парадом суверенітетів» та 24 серпня 1991 року.
📝 Розбір реальних завдань НМТ
Уперше День незалежності України було відзначено 16 липня 1991 року. Річницю якої події святкували цього дня?
А) ухвалення Декларації про державний суверенітет України
Б) проголошення Акта незалежності України
В) проведення Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акта незалежності
Г) ухвалення Конституції України
А. Ключове слово умови «річницю»: 16 липня 1991 року святкували не подію цього дня, а роковини ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Варіанти Б і В привертають увагу словом «незалежність», але референдум у варіанті В прямо названо підтвердженням Акта незалежності, тобто подією вже після нього.
⚠️ Типові помилки учнів
Неправильно. Цьому документові не було надано статусу конституційного акта, тому незалежність він не проголошував: її ухвалили Актом проголошення незалежності 24 серпня 1991 року.
Неправильно. У липні 1990 року документ ухвалила Верховна Рада УРСР, і в тексті фігурує саме назва «Українська РСР».
Неправильно. Вона має вступ (преамбулу) і десять розділів, від «Самовизначення української нації» до «Міжнародних відносин».
Неправильно. Це два різні документи: Декларацію про державний суверенітет ухвалено 16 липня 1990 року, а Декларацію прав національностей України – у листопаді 1991 року, і вона сама виходить із Декларації про суверенітет.
Неправильно. Він розпочався з прийняття Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року, у якій передбачалася розробка нової Конституції, а 28 червня 1996 року він завершився ухваленням Основного Закону.
Найнадійніший спосіб не помилитися в цій темі – тримати в голові ланцюжок із трьох ланок: 16 липня 1990 року Декларація, 24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності, 1 грудня 1991 року референдум. Декларація в цьому ланцюжку відповідає за передумови й за початок конституційного процесу, а не за незалежність і не за міжнародне визнання. Коли учень чітко бачить ці три ланки, більшість завдань блоку «Відновлення незалежності України» розбираються за секунди.
Державний суверенітет у самому тексті документа визначено як «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». Це і є найголовніше положення Декларації.
Основний принцип державотворення сформульовано словами: «Українська РСР самостійна у вирішенні будь-яких питань свого державного життя». Окремо підкреслено потребу власної економічної політики: право на власні банківську, податкову, фінансову, цінову системи і грошову одиницю. Декларація передбачала також «безпосередні зносини з іншими державами», постійний нейтралітет і дотримання трьох неядерних принципів.
Коментар викладачки. Найзручніше запамʼятати Декларацію як чорновик незалежності: у ній Україна вже заявляє право на власну економіку, військо і зовнішні зносини, але юридично ще залишається в складі СРСР. Дата 16 липня 1990 року – обовʼязкова, її питають щороку.
Головним чинником став так званий «парад суверенітетів»: на той час про свій суверенітет уже заявили Естонія, Литва, Латвія, Азербайджан, Грузія, Росія, Узбекистан та Молдова. Саме це підштовхнуло партійне керівництво республіки підтримати ідею суверенітету.
Другий чинник – настрої широких народних мас і великодержавна політика центру, що грубо ігнорував інтереси союзних республік. Партійно-державне керівництво республіки не могло протистояти цим настроям і вперше пішло на крок, що суперечив політиці центру.
Третій чинник – зміна самого парламенту. У березні 1990 року відбулися перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР: на 450 мандатів претендувало майже 3 тисячі кандидатів. З 15 травня 1990 року Верховна Рада вперше почала працювати в парламентському режимі, сесія тривала 60 робочих днів. У парламенті утворилися більшість («група 239») і опозиція – Народна рада з 125 депутатів, яку очолив Ігор Юхновський. Абсолютну більшість депутатів становили представники Комуністичної партії, але ідея незалежності активно заявляла про себе устами національно-демократичної меншості.
Декларація стала юридичною основою для наступних кроків, але сама незалежності не проголошувала: статусу конституційного акта їй не надали. Далі події йшли ланцюжком, і саме цю послідовність перевіряють на НМТ.
- Жовтень 1990 року – «Революція на граніті», студентське голодування в центрі Києва з вимогами відставки голови уряду Віталія Масола, відмови парламенту від підписання нового союзного договору, передачі місцевим органам влади майна КПРС і комсомолу, служби юнаків за межами республіки лише на добровільних засадах та перевиборів Верховної Ради на багатопартійній основі.
- 17 жовтня 1990 року – Верховна Рада УРСР визнала передчасним підписання нового Союзного договору до затвердження нової конституції України.
- 20 листопада 1990 року – РРФСР і УРСР підписали угоду про визнання суверенітету одна одної; таку саму угоду Україна підписала з Казахстаном.
- 17 березня 1991 року – референдум, у якому взяли участь 83,5% виборців. Верховна Рада УРСР затвердила додаткове запитання про перебування України в Союзі радянських суверенних держав «на засадах Декларації про державний суверенітет України». Позитивно відповіли 70,2% на перше і 80,2% на друге запитання, і так парламент домігся схвалення Декларації народом.
- Листопад 1991 року – Верховна Рада прийняла Декларацію прав національностей України, у преамбулі якої прямо зазначено, що вона виходить із Декларації про державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності.
- 28 червня 1996 року – ухвалення Конституції України, конституційний процес якої розпочався саме з Декларації 16 липня 1990 року.
Коментар викладачки. Тут учні найчастіше плутають ролі двох документів. Декларація – це передумова незалежності, а підтвердженням Акта проголошення незалежності став уже всеукраїнський референдум. Якщо в питанні звучить «міжнародне визнання», Декларація майже завжди буде пасткою.
Цю тему розбирають на курсі історії України KEVIN.
- 16 липня 1990 року – Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
- Голосування: «за» – 355 депутатів, «проти» – четверо.
- Структура: вступ (преамбула) і десять розділів.
- Десять розділів: I. Самовизначення української нації. II. Народовладдя. III. Державна влада. IV. Громадянство Української РСР. V. Територіальне верховенство. VI. Економічна самостійність. VII. Екологічна безпека. VIII. Культурний розвиток. IX. Зовнішня і внутрішня безпека. X. Міжнародні відносини.
- Означення суверенітету в тексті: «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».
- Статусу конституційного акта Декларації не надано. Незалежність вона ще не проголошувала.
- 3 серпня 1990 року – ухвалено Закон про економічну самостійність України.
- З Декларації почався конституційний процес: у ній передбачалася розробка нової Конституції України.
❓ Часті запитання
Коли ухвалили Декларацію про державний суверенітет України?
16 липня 1990 року. Її ухвалила Верховна Рада УРСР, «за» проголосувало 355 депутатів, «проти» – четверо.
Скільки розділів у Декларації про державний суверенітет України?
Десять розділів і вступ (преамбула): Самовизначення української нації, Народовладдя, Державна влада, Громадянство Української РСР, Територіальне верховенство, Економічна самостійність, Екологічна безпека, Культурний розвиток, Зовнішня і внутрішня безпека, Міжнародні відносини.
Як у Декларації визначено державний суверенітет?
Як «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». Це найголовніше положення документа.
Чому Декларація не зробила Україну незалежною?
Тому що їй не надали статусу конституційного акта. Вона фіксувала намір народу України самостійно вирішувати свою долю і право на власну економіку, безпеку та зовнішні зносини, але юридично не проголошувала незалежність.
Що таке «парад суверенітетів» і як він повʼязаний з Декларацією?
Це заяви союзних республік про власний суверенітет, які й підштовхнули партійне керівництво УРСР підтримати ідею незалежності. До 16 липня 1990 року про суверенітет уже заявили Естонія, Литва, Латвія, Азербайджан, Грузія, Росія, Узбекистан та Молдова.
Який документ ухвалили одразу після Декларації?
3 серпня 1990 року ухвалено Закон про економічну самостійність України, а невдовзі Головою Верховної Ради УРСР став Леонід Кравчук.