Просте речення

Що таке граматична основа і як її знайти

Граматична основа – це підмет і присудок, головні члени двоскладного речення. Саме за кількістю основ речення ділять на прості й складні, тому пошук основи – перший крок будь-якого синтаксичного розбору.

Порівняйте дві колонки з підручника. Я захоплююся різними настільними іграми, а мій тато обожнює теніс – тут дві основи, отже речення складне. Я захоплююся різними настільними іграми. Мій тато обожнює теніс – тут два окремі прості речення. Зміст майже той самий, а будова різна.

Частини складного речення умовно називають простими реченнями, але вони не самостійні: інтонаційно вони не завершені, бо під час розбору ми речення штучно розчленовуємо. Тому «просте речення» і «частина складного» – це не одне й те саме, хоч виглядають однаково.

Коментар викладачки. Дивіться, у реченні Яскраве сонце над містом учні часто бачать називне односкладне, бо присудка на письмі немає. Але над містом – це обставина, а обставина й додаток належать до групи присудка. Вони тягнуться до нього, як діти до батька: самого його не видно, а він є. Перевірка проста: підставте будь-який присудок. Яскраве сонце світить над містом – підставилось, значить присудок у реченні є, просто пропущений.

Які бувають прості речення за метою висловлювання

За метою висловлювання прості речення бувають розповідні, питальні й спонукальні, а за емоційним забарвленням – окличні й неокличні. Це дві різні ознаки, і в характеристиці речення вони йдуть окремо.

Спонукальне речення передає наказ, прохання, побажання, заклик. У тестовому завданні підручника спонукальним є саме варіант Хай учні виважують кожне слово твору, а не У творі треба виважувати кожне слово й не Варто виважувати кожне слово твору: у двох останніх немає форми наказового способу, там лише констатація потреби.

Друзі, запамʼятайте головне: спонукальне речення НЕ завжди окличне. Притулися тихенько й обійми мене ніжно – спонукальне, але спокійне за інтонацією, без знака оклику. Окличність залежить від емоції, а не від мети висловлювання.

Односкладні речення: типи й приклади

Односкладне речення – це просте речення з одним головним членом. Типи односкладних речень визначають за способом вираження і значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка – це означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові та безособові.

Ось як це виглядає на живих прикладах з підручника. Старі фотографії на стіл розклади – означено-особове. У селі встають рано – неозначено-особове. Коней на переправі не міняють і Семеро одного не ждуть – узагальнено-особові. Про любов хочеться кричати на весь світ – безособове.

Складне речення теж може складатися з односкладних частин: Відвідую спортзал щодня, хоча мені радять тренуватися лише тричі на тиждень. Тут перша частина означено-особова, а друга неозначено-особова. Отже, «односкладне» не означає «просте»: це різні ознаки з різних рядків характеристики.

У тестовому завданні підручника односкладним є речення Дешеву юшку надвір виливають: підмета немає, дія віднесена до невизначеної особи. А от Дурне сало без хліба, Найкраща птиця – ковбаса й Добра риба на чужому блюді двоскладні, там є підмет.

Поширене, непоширене й неповне речення: у чому різниця

Поширене речення – це речення з другорядними членами, непоширене – лише з граматичною основою. Неповне – це вже інша ознака: у ньому пропущено потрібний член речення, який відновлюється з контексту або ситуації. Ці дві ознаки в характеристиці стоять окремо.

У тестовому завданні підручника поширеним є речення Театр реконструйовано. Це безособове речення: головний член – форма на -но (реконструйовано), тому театр тут не підмет, а другорядний член. А Брат із сестрою плавають – непоширене: брат із сестрою – складений підмет, плавають – присудок, другорядних членів немає.

Неповним у завданні підручника є речення Обабіч дороги – маки. Порівняйте з повними Книга – джерело знань і Телефон – засіб звʼязку. У неповному реченні на місці пропущеного члена часто ставлять тире: А навколо – тихий шепіт верби і вітру.

Живий неповний приклад з діалогу підручника: «Із сиропом чи без?» – «Без сиропу». Друга репліка неповна, бо ми відновлюємо її зі змісту питання. Саме тому неповні речення природні в діалозі й у розмовному стилі.

Просте ускладнене речення: що саме його ускладнює

Просте ускладнене речення – це просте речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями чи реченнями або з відокремленими членами. Ускладнення не додає другої граматичної основи, тому речення лишається простим.

Однорідні члени: Гори і долини, поля і сади були залиті світлом. Узагальнювальне слово при однорідних членах: Крім щастя, в житті людському є горе, біда, страждання, розпач, тривога, біль душі.

Звертання відокремлюємо комами з обох боків: Прийми мене, весно рожева, слугою твоєї краси. У завданні підручника двома звертаннями ускладнено речення Візьміть мене братом, дерева, візьміть мене в прийми, ліси – тут звертання і дерева, і ліси. Вставне слово, яке активізує увагу читача, – до речі: Орфей, до речі, також був фракієць.

Відокремлені члени речення бувають різних видів. Означення: Стривожені світлом, звірятка збилися в одну купу. Обставина: Сніг іде і, сяйво розливаючи бліде, зволожує афіші. Додаток: Крім цукру, до кави можна додавати й корицю. Прикладка як різновид означення: Соловʼї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна. Відокремлена прикладка з тире: Обовʼязково відвідайте Чигирин – славне козацьке місто.

Коментар викладачки. Друзі, у відокремленій обставині є простий гачок: шукайте дієприслівник із закінченнями -учи, -ючи, -ачи, -ячи, -ши. Побачили дієприслівниковий зворот – ставте кому. А в означенні шукайте дієприкметниковий зворот. Це найшвидший спосіб не загубити кому в довгому реченні.