Друга половина XX — сучасність

До ліро-епосу належить твір

• А) «Наша мова»
• Б) «Два кольори»
• В) «Балада про соняшник»
• Г) «Господи, гніву пречистого…»
• Д) «Страшні слова, коли вони мовчать…»

Ознаки постмодерну відчутні в рядках

• А) «А надворі справді дощ… Травень, а так, понімаєте, холодно, як сказав поет… І дощ, дощ, який не вщухає, і пики, пики, їх усе більшає, вони розмножуються діленням і плавають довкола вас, наче риби, глибоководні плескаті риби з дна найчорніших океанів»
• Б) «Се так, як от інколи схопиться завірюха – громом гримить, вітром бурхає, світу божого не видно; поламле старе дерево, повиворочує з корінням дуби й берези, а чому указав Господь рости й цвісти, те й останеться, і красується і весело да пишно, мов ізроду й хуртовини не бачило»
• В) «Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в’ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади»
• Г) «Мене вражала настирливість моря. Де б ви не йшли, воно завжди синіло між будинками в кінці вулиці. Тротуари – з квадратових плит чорного каменю. По ньому ковзко ходити. Я з пів року зневажливо топтав тротуари, поки взнав від Професора, що цей камінь привезено з Італії і що це – закам’яніла лава Везувію»
• Д) «Київ – це те велике місто, куди він іде учитись і жити. Це те нове, що він мусить у нього ввійти, щоб осягнути свою здавна викохувану мрію. Невже Київ справді близько? Він збентежився…»

Позасюжетним елементом твору «Тигролови» є уривок

• А) «Почорніле обличчя з міцно стиснутими щелепами заросло щетиною. На крутому лобі дві глибокі зморшки сторч між крилами брів, а в зморшках сіль від поту. Одна брова тремтить, і від того таке враження, ніби брови ті пориваються полетіти…»
• Б) «Раптом у сінях зашаруділа хода. Григорій натягнув ковдру і прикинувся, що спить. В хату щось увійшло. Підійшло до нього і нависло над ним. Чути, як дихає. Розплющив очі: над ним, витягнувшись, як вуж, і випнувши груди, перехилилась дівчина, чіпляла на стіну ще одну рушницю…»
• В) «Кілометрів за п’ять перед Лазо заїхали на заїмку до Сіркового знайомого мандзи Кім Гі Суна і подарували йому всіх тих фазанів та тетеруків гамузом…і стали в нього табором. Тут вони залишили коні, зброю, зайві речі…»
• Г) «Другий кинувся упоперек, до лісу. Григорій дивився йому услід, слухав, як у грудях стукає серце, напоєне помстою… Тут утікач обернувся і вистрелив з пістоля. Уже майже видряпався на урвище до лісу. Куля тьохнула десь у сніг…»
• Д) «Ще не розвиднилось гаразд, як з Сіркової заїмки в мороз, що стояв туманом, вийшли і попливли помалу по снігу двоє озброєних, на лижвах, з рюкзаками за плечима, а за ними великий якутський пес. Перейшли падь і пірнули в нетрі…»

Проаналізуйте поетичний твір і виконайте завдання до нього.

«Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень — безліч. Тиші — анітрохи. А струсам різним утрачаєш лік. Звичайні норми починають старіти, вже всі канони мертві, як неон, коли стоїть історія на старті перед ривком в космічний стадіон. […] А як же ми, співці краси земної? Чи голоси у нас не заслабі? […] Тарас гранітний дивиться суворо: — А вигартуйте ваші голоси! […] Бо пам’ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!» (Ліна Костенко)

Авторка твору належить до

• А) митців «розстріляного відродження»
• Б) київських неокласиків
• В) поетів «празької школи»
• Г) митців-шістдесятників
• Д) представників театру корифеїв

До того самого вірша Ліни Костенко поставлено ще одне питання: провідним художнім засобом другої строфи є

• А) анафора
• Б) метафора
• В) антитеза
• Г) паралелізм
• Д) тавтологія