Дієслово й прислівник

Що таке дієслово і які в нього форми

Дієслово – це самостійна частина мови, яка означає дію або стан предмета, відповідає на питання що робити? що зробити? і в реченні найчастіше буває присудком. Дієслово може бути будь-яким членом речення, але саме роль присудка для нього основна.

Лексичне значення дієслова широке: реальна фізична дія особи (іти, малювати), абстрактна дія (знати, визначити), стан особи чи предмета (виблискувати, нездужати), стан природи (дощити, світати), ставлення до когось або чогось (любити, шанувати), волевиявлення (хотіти, бажати), зміни (потемніти, затвердіти), динаміка й рух (іти, летіти).

Форми дієслова поділяються на три групи. Незмінювані: інфінітив (думати, сподіватись), форми на -но, -то (сказано, зшито), дієприслівник (мріючи, спитавши). Дієвідмінювані: особові (читаю, малюємо, пишеш, кажете, говорять) і родові (грав, грала, грало). Відмінювані: дієприкметник (зображений, написаний).

Окремо запамʼятайте зворотні дієслова: це дієслова із суфіксом -ся (-сь), які виражають зворотну дію (навчатися, закохатися). Цей суфікс приєднується після інфінітивного суфікса -ти (-ть) або після закінчення в особових формах: вмивати – вмиватися, взувати – взуватися.

Коментар викладачки. Дивіться, у завданнях на змінюваність слова дієслово поводиться просто: його можна поставити в різні особові форми (я співаю, ти співаєш, він співає), отже, воно змінюване. А от інфінітив, дієприслівник і прислівник змінити не вдасться, вони незмінні. Це найшвидший спосіб перевірити себе, коли в рядку зібрані слова різних частин мови.

Що таке стан дієслова і перехідність

Стан дієслова показує, як дія зіставляється з особою-діячем і предметом-обʼєктом. Дієслова активного стану позначають дію, джерелом якої виступає сам виконавець і в реченні він підмет: Співак виконує арію. У пасивних конструкціях обʼєкт дії стає підметом, а виконавець може бути названий іменником в орудному відмінку: Арія виконується співаком. Дієслова зворотного стану позначають дію, спрямовану на дійову особу, і мають постфікс -ся: Молоді цілуються.

Важлива стилістична примітка: українська мова уникає пасивних конструкцій, природніше сказати «Директор вас запрошує», а не будувати неприродну пасивну конструкцію.

Перехідність – це одна з найважливіших граматичних ознак дієслова. Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, названий іменником чи займенником у знахідному відмінку без прийменника або в родовому, якщо присудок уживається із часткою не: посадити (що?) грушу, зустріти (кого?) знайомих, не чути (чого?) голосу. Неперехідні дієслова не вимагають додатка в знахідному відмінку без прийменника.

Тут є нюанс, на якому легко помилитися. Деякі перехідні дієслова втрачають перехідність і виступають у значенні неперехідних, коли при них немає додатка в знахідному відмінку без прийменника. Порівняйте: читати книгу, виконати вправу (дієслова перехідні) і виразно читати, швидко виконати (ті самі дієслова, але вжиті зі значенням неперехідних). А якщо до перехідного дієслова додати частку -ся (-сь), воно стає неперехідним: умивати – умиватися.

Які є розряди прислівників за значенням

Прислівники поділяються на дві великі групи: означальні й обставинні. Означальні мають три підгрупи. Якісно-означальні передають якість ознаки або дії, питання як?: гарно, весело, добре. Кількісно-означальні передають кількість і міру вияву дії, стану чи ознаки, питання скільки? як багато? якою мірою?: мало, багато, двічі, трохи, незвичайно. Прислівники способу дії передають спосіб, яким відбувається дія чи виявляється ознака, питання як? яким способом?: напамʼять, нашвидкуруч, вдвоє, втроє.

Обставинні прислівники мають чотири підгрупи. Місця: питання де? куди? звідки?: угорі, ліворуч, вдома, вниз. Часу: питання коли? відколи? доки?: торік, допізна, донині. Причини: питання чому? з якої причини?: згарячу, знічевʼя. Мети: питання для чого? з якою метою?: навмисне, на зло.

У реченні прислівники найчастіше виконують роль обставини, інколи означення: Раз то мовить по-грецьки, удруге – по-турецьки; На той час я уже встиг забути, що таке ковбаски по-віденському, флячки по-львівськи, кава по-турецьки.

Коментар викладачки. Друзі, запамʼятайте один робочий прийом. Прислівник сам по собі відповідає на ті самі питання, що й обставина, тому в більшості випадків він і буде обставиною. Але якщо питання ви ставите від іменника, а не від дієслова, то це вже означення: дорога праворуч, тобто дорога яка? Праворуч. До додатка й обставини ми ставимо питання від дієслова, до означення – від іменника. Це правило працює не лише з прислівником.

Ще одна річ, про яку варто знати: більшість прислівників утворені від інших частин мови. За походженням вони бувають відіменникові, відприкметникові, відчислівникові, відзайменникові, віддієслівні й відприслівникові, а окрему групу становлять складні прислівники. Від інших частин мови прислівники утворюють переважно суфіксальним способом (тихо, добре, красиво), незначне місце посідає префіксальний (понині, позаторік, забагато).

Як писати прислівники разом, окремо і з дефісом

Це один із типових видів завдань на прислівник у НМТ, і саме тут потрібне не чуття, а список правил. Разом пишуть складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником (віднині, дотепер, занадто, отам), прийменника з іменником (безвісти, безперестанку, взнаки, дотла, зісподу, навідріз, почасти, укупі), прийменника з коротким прикметником (віддавна, допізна, заново, нарізно, потихеньку, сповна), прийменника з числівником (вдвоє, вдруге, надвоє, удвох, поодинці, спершу), з кількох основ (босоніж, водносталь, мимохідь, мимохіть, натщесерце, нашвидкуруч, чимраз), а також сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови (абикуди, деінде, чимало, щовечора).

Окремо пишуть чотири типи сполук. Перший: прислівникові сполуки з прийменника та іменника (без відома, до смаку, на відмінно, у стократ). Другий: словосполучення з двох іменників, зрідка числівників, та одного або двох прийменників (від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу). Третій: сполучення узгоджуваного прикметника, числівника або займенника з іменником (другого дня, темної ночі, тим часом). Четвертий: прислівники, які складаються з прийменника «по» та збірного числівника (по двоє, по троє, по четверо).

З дефісом пишуть складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або -и (-і): по-батьківському, по-іншому, по-батьківськи, по-латині. Так само з дефісом пишемо прислівники від порядкових числівників з прийменником по (по-перше, по-друге, по-третє), із частками будь-, -небудь, казна-, -то, хтозна- (аби-то, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь), із двох прислівників (вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так) і з повторенням одного й того самого слова або основи (будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього).

Окремо тримайте в голові омофони: посередині і по середині, назустріч і на зустріч, забагато і за багато, по-новому і по новому, услід і у слід, надворі і на дворі, навіки і на віки, удень і у день, удвоє і у двоє. Це різні речі, і на письмі вони розрізняються саме за значенням і контекстом.

Коли не з прислівником пишемо разом, а коли окремо

Не з прислівниками пишемо разом у двох випадках: якщо слово без «не» не вживається (нещодавно, невпинно) і якщо «не» з прислівником означають єдине поняття, тобто прислівник із «не» можна замінити близьким за значенням словом без «не» (недалеко, тобто близько; невисоко, тобто низько).

Окремо частку «не» пишемо тоді, коли вона є лише запереченням і не становить із прислівником єдиного поняття: У кімнаті не холодно. Заперечення можуть підсилювати слова нітрохи, ніколи, зовсім, майже: Ялинка росла зовсім не далеко; Мені нітрохи не страшно. Окремо пишемо й тоді, коли є протиставлення (Співали не весело, а сумно; Написано не давно, а вчора) і коли сам прислівник пишемо з дефісом (не по-нашому).

Запамʼятайте написання таких сполук: не дуже, не зовсім, не цілком, не можна, не треба. І ще одне важливе зауваження: у багатьох випадках написання «не» з прислівниками залежить від змісту речення. Порівняйте: «Басейн збудовано не далеко», тут ми заперечуємо, бо далі йде «ні, не далеко, а близько». І «Недалеко збудовано басейн», тут одне поняття, тобто близько.