Сполучник — це службова частина мови, яка служить для звʼязку однорідних членів речення та частин складного речення. Як і прийменники, сполучники не мають самостійно вираженого лексичного значення й не є членами речення.
Нижче: групи сполучників за походженням, будовою, способом уживання, значенням (сурядні й підрядні); чим сполучник відрізняється від прийменника, частки та вигука; як відрізнити сполучник від сполучного слова; розбір реальних завдань НМТ на відповідність; типові помилки й поширені запитання. Розібрати написання сполучників із викладачкою можна на заняттях з української мови перед НМТ.
🔑 Ключові формули
Непохідні (первинні): \(i\ (\text{й}),\ a,\ \text{та},\ \text{чи},\ \text{але}\)
Похідні (вторинні): \(\text{щоб},\ \text{зате},\ \text{якби}\)
Прості: \(i\ (\text{й}),\ \text{та},\ a,\ \text{бо},\ \text{чи},\ \text{що},\ \text{але},\ \text{то}\)
Складні: \(\text{якщо},\ \text{щоб},\ \text{немовбито}\)
Складені: \(\text{тому що},\ \text{через те що},\ \text{незважаючи на те що}\)
Одиничні: \(i,\ \text{або},\ \text{бо}\)
Повторювані: \(i\ \dots\ i\ \dots\ i;\ \text{то}\ \dots\ \text{то};\ \text{ні}\ \dots\ \text{ні}\)
Парні: \(\text{не тільки}\ \dots,\ \text{а й};\ \text{хоч}\ \dots,\ \text{та}\)
Єднальні: \(i\ (\text{й}),\ \text{та (у значенні } i),\ i\ \dots\ i,\ \text{ні}\ \dots\ \text{ні},\ \text{теж},\ \text{також},\ \text{як}\ \dots\ \text{так},\ \text{не тільки}\ \dots,\ \text{а й}\)
Протиставні: \(a,\ \text{але},\ \text{та (у значенні але)},\ \text{зате},\ \text{проте},\ \text{однак},\ \text{все ж}\)
Розділові: \(\text{або},\ \text{чи},\ \text{або}\ \dots\ \text{або},\ \text{чи}\ \dots\ \text{чи},\ \text{то}\ \dots\ \text{то},\ \text{чи то}\ \dots\ \text{чи то},\ \text{не то}\ \dots\ \text{не то}\)
Часові: \(\text{коли},\ \text{поки},\ \text{щойно},\ \text{перш ніж}\)
Причинові: \(\text{бо},\ \text{тому що},\ \text{оскільки},\ \text{завдяки тому що}\)
Умовні: \(\text{якщо},\ \text{якби},\ \text{як},\ \text{коли б}\)
Мети: \(\text{щоб},\ \text{для того щоб},\ \text{аби}\)
Допустові: \(\text{хоч},\ \text{дарма що},\ \text{хай},\ \text{незважаючи на те що}\)
Наслідкові: \(\text{так що},\ \text{так що аж},\ \text{так що й}\)
Порівняльні: \(\text{як},\ \text{мов},\ \text{немов},\ \text{наче},\ \text{неначе},\ \text{немовби},\ \text{начебто}\)
Прийменник: виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів — \(\text{від},\ \text{в},\ \text{про},\ \text{за},\ \text{під}\)
Сполучник: зʼєднує однорідні члени або частини складного речення — \(i,\ \text{але},\ \text{зате},\ \text{проте}\)
Частка: надає словам або реченням смислових чи емоційно-експресивних відтінків, творить нові слова та граматичні форми
Вигук — НЕ службова частина мови: Ай! Ой! Агу!
Питання не ставиться, членом речення не є → сполучник
Питання ставиться, є членом речення → сполучне слово (займенник або прислівник)
Якщо що = який (яка, яке) → сполучне слово-займенник: «книга, що змінила моє життя» = «книга, яка змінила моє життя»
Як розв'язувати — покроковий метод
-
1 Крок 1. Знайдіть граматичну основу
Спершу знайдіть граматичну основу речення. Це дає змогу побачити, скільки в реченні частин і де саме проходить межа між ними.
-
2 Крок 2. Подивіться, що саме зʼєднує виділене слово
Визначте, що зʼєднує слово: однорідні члени речення чи частини складного речення. Якщо слово нічого не зʼєднує, а стоїть при іменнику, числівнику чи займеннику і виражає їхню залежність — це прийменник, а не сполучник.
-
3 Крок 3. Поставте питання
До сполучника питання поставити не можна, і членом речення він не буває. Якщо питання ставиться і слово виконує роль члена речення — це сполучне слово (займенник чи прислівник), а не сполучник. Порівняйте: «Я знаю, коли ти прийдеш» — прийдеш коли? — сполучне слово, прислівник.
-
4 Крок 4. Перевірте слово «що» заміною
Якщо що можна замінити на який (яка, яке), перед вами сполучне слово-займенник: «книга, що змінила моє життя» = «книга, яка змінила моє життя». Якщо така заміна неможлива — це сполучник.
-
5 Крок 5. Визначте групу сполучника
Розкладіть у дві великі шухляди: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) і підрядні (часові, причинові, умовні, мети, допустові, наслідкові, порівняльні). Памʼятайте, що \(\text{та}\) буває і єднальним (у значенні \(i\)), і протиставним (у значенні \(\text{але}\)) — значення визначають за змістом речення.
-
6 Крок 6. Підпишіть частину мови й перевірте всі позиції
Лише після цього підписуйте частину мови над виділеним словом. І перевіряйте всі чотири позиції завдання на відповідність, а не дві.
📝 Розбір реальних завдань НМТ
Зʼясуйте, якою частиною мови (А – Д) є виділені в реченні слова (1 – 4) (цифра позначає наступне слово). Все повторялось: (1)і краса, й потворність. (2)Усе було: асфальти й спориші. Поезія – це (3)завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик (4)до душі.
1 – і, 2 – Усе, 3 – завжди, 4 – до.
А) прислівник; Б) займенник; В) частка; Г) прийменник; Д) сполучник.
1-Д, 2-Б, 3-А, 4-Г.
Слово і зʼєднує однорідні члени «краса, й потворність», тому це єднальний сполучник сурядності. Усе вказує на предмет, не називаючи його, тому це займенник. Завжди відповідає на питання «коли?» і є членом речення, отже прислівник. До стоїть при іменнику «душі» й виражає його залежність від інших слів, отже прийменник.
Пастка тут у слові і: багато хто автоматично записує його в частки, бо воно коротке і «службове».
Увідповідніть частини мови з виділеними в реченні словами. (1) Чому наше (2) минуле й досі (3) не відпускає нас, змушуючи знову (4) й знову повертатися до старих спогадів?
1 – чому, 2 – минуле, 3 – не, 4 – й.
А) іменник; Б) прислівник; В) прийменник; Г) сполучник; Д) частка.
1-Б, 2-А, 3-Д, 4-Г.
Й тут зʼєднує повторюване «знову й знову», тобто однорідні члени, отже це сполучник. Не лексичного значення не має і лише додає відтінку заперечення, тому це частка. Минуле у цьому реченні означає предмет і має при собі означення «наше», отже перейшло в іменник.
Найбільша пастка - слово чому: його часто плутають зі сполучником, але воно відповідає на питання й виступає обставиною, тому прислівник.
Увідповідніть частини мови з виділеними в реченні словами. Запамʼятайте: (1) ніщо (2) так (3) не прикрашає людину, (4) як щира усмішка.
1 – ніщо, 2 – так, 3 – не, 4 – як.
А) займенник; Б) прислівник; В) прийменник; Г) сполучник; Д) частка.
1-А, 2-Б, 3-Д, 4-Г.
Слово як тут приєднує порівняння «як щира усмішка», а порівняльні сполучники - це \(\text{як},\ \text{мов},\ \text{немов},\ \text{наче}\).
Хибний варіант «прислівник» приваблює тому, що як справді буває питальним прислівником («Як ви це зробили?»), але в цьому реченні до нього не поставиш питання, і членом речення воно не є.
Прочитайте речення. Визначте синтаксичну роль виділених слів (цифра означає наступне слово). (1) Хоча хлопець ще (2) не мав багато досвіду, він запропонував більш вдалу ідею (3) замість тієї, що пропонували (4) йому раніше.
1 – Хоча, 2 – не, 3 – замість, 4 – йому.
А) займенник; Б) прислівник; В) прийменник; Г) сполучник; Д) частка.
1-Г, 2-Д, 3-В, 4-А.
Хоча приєднує підрядну частину зі значенням допусту, а допустові сполучники - це \(\text{хоч},\ \text{дарма що},\ \text{хай},\ \text{незважаючи на те що}\).
Замість стоїть при займеннику «тієї» й виражає його залежність, отже прийменник, хоч зовні слово довге й «схоже на сполучник».
Зʼясуйте, якою частиною мови (А-Д) є виділене в реченні слово. На полях, що розстилалися обабіч, чулися невиразні шерехи: то тріск сухого бурʼяну, то причаєне шарудіння.
1 – що, 2 – обабіч, 3 – то, 4 – шарудіння.
А) іменник; Б) сполучник; В) прийменник; Г) займенник; Д) прислівник.
1-Г, 2-Д, 3-Б, 4-А.
Ось тут одразу дві пастки на нашу тему. Слово що заміняється на «які» («поля, які розстилалися»), тому це сполучне слово-займенник, а не сполучник.
А от то … то - це повторюваний розділовий сполучник сурядності, він зʼєднує однорідні члени «тріск» і «шарудіння».
⚠️ Типові помилки учнів
Неправильно. Службові частини мови – це прийменник, сполучник і частка. Вигук не належить ні до самостійних, ні до службових – це окрема частина мови. Формулювання «прийменник, частка, сполучник і вигук є службовими» в тестах завжди неправильне.
Неправильно. Якщо що замінюється на який, це сполучне слово-займенник, і воно виступає членом речення. У завданні НМТ-2024 виділене що в реченні про поля – саме займенник, а не сполучник.
Неправильно. Сполучник та буває єднальним (у значенні і) і протиставним (у значенні але). Значення визначають за змістом речення, а не за самим словом.
Неправильно. Сполучники, як і прийменники, не мають самостійно вираженого лексичного значення й не є членами речення. До сполучника не ставиться питання, тому підкреслювати його в реченні не можна.
Неправильно. Це різні речі: сполучники якщо, якби, зате, проте, щоб, причому і однозвучні з ними сполучення слів як що, як би, за те, про те, що б, при чому розрізняються за змістом і пишуться по-різному. Правопис складних сполучників (разом, окремо чи з дефісом) – окремий пункт вимог програми.
Неправильно. Чому в реченні «Чому наше минуле й досі не відпускає нас…» відповідає на питання й виступає обставиною, тому це прислівник. Так само як буває питальним прислівником («Як ви це зробили?»), а сполучником є лише тоді, коли приєднує порівняння й до нього не можна поставити питання.
Друзі, ця тема здається дрібною, доки не побачите завдання на відповідність. Там за одне слово можна втратити бал просто через неуважність: прочитали перше виділене слово, а решту вгадали. Тому раджу робити так. Спершу знайдіть граматичну основу, потім подивіться, що саме зʼєднує виділене слово: однорідні члени чи частини складного речення. І лише тоді підписуйте частину мови. І перевіряйте всі чотири позиції, а не дві. Ця тема з тих, які треба постійно повторювати, зате вона трапляється щороку і дає майже гарантований бал.
Хочете план підготовки з української мови під ваш рівень? Залиште імʼя і телефон, і ми передзвонимо.
Дивіться також: Алфавіт і наголос · Голосні й приголосні звуки · Уподібнення приголосних
Означення. Сполучник – це службова частина мови, яка служить для звʼязку однорідних членів речення та частин складного речення. Як і прийменники, сполучники не мають самостійно вираженого лексичного значення й не є членами речення.
Місце теми в програмі НМТ. Тема стоїть у розділі «Службові частини мови»: від абітурієнта вимагають розпізнавати сполучники, визначати їхні групи за значенням і синтаксичною роллю, за вживанням і будовою, а також відрізняти сполучники від інших співзвучних частин мови. Саме на цьому останньому пункті будують завдання на відповідність, де треба підписати частину мови над виділеним словом.
За походженням. Непохідні (первинні): \(i\ (\text{й}),\ a,\ \text{та},\ \text{чи},\ \text{але}\). Похідні (вторинні): \(\text{щоб},\ \text{зате},\ \text{якби}\).
За будовою. Прості: \(i\ (\text{й}),\ \text{та},\ a,\ \text{бо},\ \text{чи},\ \text{що},\ \text{але},\ \text{то}\). Складні: \(\text{якщо},\ \text{щоб},\ \text{немовбито}\). Складені: \(\text{тому що},\ \text{через те що},\ \text{незважаючи на те що}\).
За способом уживання. Одиничні: \(i,\ \text{або},\ \text{бо}\). Повторювані: \(i\ \dots\ i\ \dots\ i;\ \text{то}\ \dots\ \text{то};\ \text{ні}\ \dots\ \text{ні}\). Парні: \(\text{не тільки}\ \dots,\ \text{а й};\ \text{хоч}\ \dots,\ \text{та}\).
Сурядні сполучники. Єднальні: \(i\ (\text{й}),\ \text{та (у значенні } i),\ i\ \dots\ i,\ \text{ні}\ \dots\ \text{ні},\ \text{теж},\ \text{також},\ \text{як}\ \dots\ \text{так},\ \text{не тільки}\ \dots,\ \text{а й}\). Протиставні: \(a,\ \text{але},\ \text{та (у значенні але)},\ \text{зате},\ \text{проте},\ \text{однак},\ \text{все ж}\). Розділові: \(\text{або},\ \text{чи},\ \text{або}\ \dots\ \text{або},\ \text{чи}\ \dots\ \text{чи},\ \text{то}\ \dots\ \text{то},\ \text{чи то}\ \dots\ \text{чи то},\ \text{не то}\ \dots\ \text{не то}\).
Підрядні сполучники. Часові: \(\text{коли},\ \text{поки},\ \text{щойно},\ \text{перш ніж}\). Причинові: \(\text{бо},\ \text{тому що},\ \text{оскільки},\ \text{завдяки тому що}\). Умовні: \(\text{якщо},\ \text{якби},\ \text{як},\ \text{коли б}\). Мети: \(\text{щоб},\ \text{для того щоб},\ \text{аби}\). Допустові: \(\text{хоч},\ \text{дарма що},\ \text{хай},\ \text{незважаючи на те що}\). Наслідкові: \(\text{так що},\ \text{так що аж},\ \text{так що й}\). Порівняльні: \(\text{як},\ \text{мов},\ \text{немов},\ \text{наче},\ \text{неначе},\ \text{немовби},\ \text{начебто}\).
Як розкладати групи в голові. Друзі, не намагайтеся вивчити цю таблицю списком за один вечір. Спочатку тримайте в голові дві великі шухляди: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) і підрядні (усе інше). А вже потім усередині кожної шухляди розкладайте дрібніше. І запамʼятайте головне: сполучник ніколи не буде членом речення, до нього не ставиться питання.
Чим сполучник відрізняється від прийменника і частки. Усі три слова належать до службових частин мови, але роль у них різна. Службові частини мови не мають лексичного значення, не змінюються за родами, числами, відмінками, особами й не бувають членами речення.
Прийменник. Це службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні й реченні: \(\text{від},\ \text{в},\ \text{про},\ \text{за},\ \text{під}\). Він звʼязує іменник (займенник, числівник) із дієсловом: мріяти про відпочинок, стояти біля каси, квіти із саду. Сам прийменник членом речення не буває, але входить до складу другорядного члена разом зі словом, якого стосується.
Частка. Це службова частина мови, яка надає словам або реченням певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також слугує для творення нових слів та граматичних форм.
Вигук. Не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови. Це окрема частина мови: Ай! Ой! Агу! Ця пастка на НМТ трапляється постійно: в умові пишуть «частка, сполучник, прийменник і вигук належать до службових частин мови», а це неправда саме через вигук.
Образ для запамʼятовування прийменника. Дивіться, як я раджу тримати прийменник у голові. Уявіть дерево і пташку: птах навколо дерева, біля дерева, над деревом, під деревом, коло дерева. Ось це все і будуть прийменники, вони завжди стоять при іменнику або при займеннику. А сполучник нічого не «прикріплює» до іменника, він зʼєднує: і, але, зате, проте.
Сполучник чи сполучне слово. Головний прийом простий: до сполучника не можна поставити питання, а до сполучного слова можна, бо сполучне слово залишається самостійною частиною мови й виконує роль члена речення. Порівняйте: «Я знаю, коли ти прийдеш» (прийдеш коли? – це сполучне слово, прислівник) і речення, де таке питання поставити неможливо.
Прийом зі словом «що». Якщо що можна замінити на який (яка, яке), перед вами сполучне слово-займенник: «книга, що змінила моє життя» дорівнює «книга, яка змінила моє життя». Якщо така заміна неможлива, це сполучник. У завданнях НМТ виділене що перевіряють саме так.
- Знайдіть граматичну основу речення.
- Подивіться, що саме зʼєднує виділене слово: однорідні члени чи частини складного речення.
- Поставте питання: до сполучника питання не ставиться, членом речення він не буває.
- Слово що перевірте заміною на який: заміна можлива → сполучне слово-займенник.
- Визначте групу: сурядний (єднальний, протиставний, розділовий) чи підрядний (часу, причини, умови, мети, допусту, наслідку, порівняння).
- Перевірте всі чотири позиції, а не дві.
- Стоїть при іменнику, займеннику чи числівнику й виражає їхню залежність → прийменник: \(\text{від},\ \text{в},\ \text{про},\ \text{за},\ \text{під}\).
- Зʼєднує однорідні члени чи частини складного речення → сполучник: \(i,\ \text{але},\ \text{зате},\ \text{проте}\).
- Додає смислового чи емоційного відтінку, творить форми слів → частка: \(\text{не},\ \text{б},\ \text{хай}\).
- Вигук (Ай! Ой! Агу!) — НЕ службова частина мови.
❓ Часті запитання
Що таке сполучник простими словами
Сполучник – це службова частина мови, яка зʼєднує однорідні члени речення та частини складного речення. Він не називає ні предмета, ні ознаки, ні дії, не змінюється й не буває членом речення.
Які групи сполучників треба знати на НМТ
За вимогами програми НМТ треба розпізнавати сполучники за значенням і синтаксичною роллю (сурядні й підрядні), за вживанням (одиничні, парні, повторювані) і за будовою (прості, складні, складені), а також відрізняти їх від співзвучних слів інших частин мови.
Чим сурядні сполучники відрізняються від підрядних
Сурядні сполучники поділяють на єднальні (\(i,\ \text{та},\ \text{теж},\ \text{також}\)), протиставні (\(a,\ \text{але},\ \text{зате},\ \text{проте},\ \text{однак}\)) і розділові (\(\text{або},\ \text{чи},\ \text{то}\ \dots\ \text{то}\)). Підрядні мають значення часу, причини, умови, мети, допусту, наслідку чи порівняння: \(\text{коли},\ \text{бо},\ \text{якщо},\ \text{щоб},\ \text{хоч},\ \text{так що},\ \text{мов}\).
Як швидко відрізнити сполучник від сполучного слова
Поставте до слова питання. До сполучника питання поставити не можна, він не є членом речення. До сполучного слова питання ставиться, бо воно залишається самостійною частиною мови (займенником чи прислівником) і виконує роль члена речення.
Чи є сполучник членом речення
Ні. Сполучники, як і прийменники, не мають самостійно вираженого лексичного значення й не є членами речення. Прийменник водночас може входити до складу другорядного члена разом з іменником або займенником, а сполучник не входить і туди.
Які сполучники бувають складеними
Складені сполучники пишемо двома й більше словами: \(\text{тому що},\ \text{через те що},\ \text{незважаючи на те що}\). Складні пишемо одним словом: \(\text{якщо},\ \text{щоб},\ \text{немовбито}\). Прості складаються з однієї частини: \(i,\ \text{та},\ a,\ \text{бо},\ \text{чи},\ \text{що},\ \text{але},\ \text{то}\).