«Слово про похід Ігорів» – тема НМТ: зміст, образи

Означення. «Слово про похід Ігорів» — це героїчна поема княжої доби про похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців. Твір не великий за обсягом, проте в ньому багато подій, емоцій і почуттів, тому його вважають зразком світового героїчного епосу й давньої української літератури.

Композиція. Твір складається з вступу (заспіву), чотирьох частин і закінчення, причому заспів і закінчення героїчної поеми подібні до українських народних дум. Це не випадкова деталь: саме через фольклорну рамку поема так природно перекладалася й переспівувалася в українській традиції.

Зміст частин. У вступі автор розмірковує над тим, як йому повести мову про похід Ігоря, і згадує славного співця Бояна, який умів славу співати своїм князям. Перша частина містить перший переможний бій князя Ігоря й брата Всеволода, детальний екскурс у минуле, лихі віщування природи, другий бій і поразку Ігоря, плач руських жінок. Друга частина — це віщий «мутен сон» великого київського князя Святослава та його «золоте слово, із сльозами змішане», звернене до руських князів. Третя частина — плач Ярославни «в Путивлі на забралі» і її звернення до сил природи. Четверта частина розповідає про втечу Ігоря з полону з допомогою Овлура й погоню половецьких князів Гзака й Кончака. У закінченні Ігор уже в Києві, і твір уславлює князя та його дружину.

Центральний образ. Руська земля в поемі виступає центральним образом, і вона зображена ніби живою: у ній розмовляють річки, звірі, птахи. У творі згадуються Дніпро, Дон, Рось, Сула, Азовське море, Київ, Новгород, Путивль, половецькі степи.

Персоніфікація природи. У фольклорному руслі автор оспівує сили природи, тому пейзаж у творі персоніфіковано: «кривавії зорі світ провіщають», «чорнії тучі з моря ідуть», «земля гуде».

Образ Ігоря. Новгород-сіверський князь Ігор постає перед читачем як патріот, який мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Він безстрашний і рішучий воїн, не зважає на віщування природи й будь-що хоче досягти своєї мети. Моральною та фізичною силою князів захоплюється й оповідач: «Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості згартовані». Те, що Ігор повертає свої полки, щоб допомогти в бою братові Всеволоду, характеризує його як благородного воїна, для якого взаємодопомога й взаємовиручка не порожні слова. Проте Ігор не ідеальний герой: його слабкі місця — надмірне честолюбство й нерозсудливість — стали причиною поразки. Він виступив у похід, не порадившись із досвідченим великим князем Святославом, і самовпевненість та легковажність дорого обійшлися Ігорю та його дружині.

Образи Всеволода і Святослава. Князь Всеволод, брат Ігоря, нагадує билинного богатиря, у творі його названо «буй-туром». Він сміливий і відчайдушний, не думає про почесті, багатство й золотий батьківський престол у Чернігові, про ласку своєї дружини. Цей герой, як і Ігор, уособлює відвагу й силу. Великий князь Святослав зображений як мудрий державний діяч, і саме йому належать віщий «мутен сон» і «золоте слово, із сльозами змішане».

Переклади українською. Перший переклад «Слова…» українською мовою зробив М. Шашкевич. Переклади й переспіви твору належать також перу І. Вагилевича, М. Максимовича, С. Руданського, Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, Б. Грінченка у ХІХ ст. та М. Зерова, Н. Забіли, В. Шевчука, Вал. Шевчука, П. Тичини, А. Малишка у ХХ ст. У стилі народної думи Панас Мирний склав переспів «Дума про військо Ігореве», а одним із найкращих поетичних переспівів уважають «Слово про Ігорів похід» М. Рильського. Окремо варто памʼятати, що «Слово про похід Ігорів» перекладав і Іван Франко: він робив це ще в гімназійні роки, коли перекладав твори Гомера, Софокла, Горація та «Краледворський рукопис».