Люблінська унія 1569 року – це угода про обʼєднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського, унаслідок якої 1 липня 1569 р. постала нова держава Річ Посполита. Українські землі Волині, Київщини та Брацлавщини перейшли під владу Королівства Польського.
Це одна з обовʼязкових дат курсу: програма НМТ прямо вимагає знати «1569 р. – Люблінська унія: утворення Речі Посполитої», уміти визначати причини та наслідки унії й розпізнавати на картосхемі територіальні зміни, що відбулися внаслідок неї. Тому тема заходить у тест і датою, і уривком джерела, і картою.
📝 Розбір реальних завдань НМТ
Який був наслідок Люблінської унії?
А) Запровадження фабричного виробництва в українських землях
Б) Перший досвід українців у шляхетській демократії
В) Повне скасування автономії Великого князівства Литовського та перетворення його на провінції Польського королівства
Г) Передача Польщею Руського воєводства Великому князівству Литовському
Б. Річ Посполита була «шляхетською демократією», де руська шляхта разом із польською та литовською входила до «політичного народу» й брала участь в управлінні державою. Варіант В привертає увагу тим, що Литва справді втратила частину земель, але за умовами унії Велике князівство Литовське зберігало певну автономію, власну адміністрацію, правову систему і військо.
У результаті Люблінської унії українські землі Подніпровʼя і Східного Поділля переходили під владу
А) Молдавського князівства
Б) Московського царства
В) королівство Польське
Г) Османської імперії
В. Саме до Королівства Польського перейшли Волинь, Підляшшя, а згодом Київщина та Брацлавщина, тобто землі Подніпровʼя і Східного Поділля. Варіант Б привертає увагу тим, що Московське царство постійно фігурує в темі, але воно було зовнішньою загрозою і причиною унії, а не її бенефіціаром.
Який стан українського суспільства після укладення Люблінської унії (1569 р.) найбільш швидко зазнав полонізації та окатоличення?
А) козацтво
Б) міщанство
В) шляхта
Г) селянство
В. Шляхта була привілейованим станом, «політичним народом», який мав усю повноту політичних прав, тож саме вона першою переймала польські зразки на тлі поширення католицизму й наступу на православʼя. Селянство обирають помилково через його чисельність, але воно було непривілейованим станом і на політичне життя не впливало.
⚠️ Типові помилки учнів
Неправильно. Шлюб Ядвіги і Ягайла стосується Кревської унії 1385 р., яка започаткувала зближення держав. Люблінська унія 1569 р. – це угода про обʼєднання двох держав у Річ Посполиту, без будь-яких династичних шлюбів.
Неправильно. Постала нова держава з єдиним виборним королем, спільним сеймом, фінансами та зовнішньою політикою, але Велике князівство Литовське зберігало певну автономію, власну адміністрацію, правову систему і військо.
Неправильно. Волинська шляхта домоглася права самій написати привілей, а також приєднання до Корони Київщини та Брацлавщини, і стала авторкою привілеїв для трьох українських воєводств.
Неправильно. Наслідки суперечливі: майже всі українські землі обʼєдналися в одній державі, розвивалася економіка і міжнародна торгівля через Балтійське море, але водночас посилювалася експлуатація селянства й почався наступ на православʼя.
Неправильно. Ці землі опинилися у складі Речі Посполитої внаслідок воєн із Московським царством, а не за умовами унії 1569 р.
У завданнях на цю тему перевіряють дату, наслідки і вміння впізнати уривок джерела. Найшвидший спосіб їх закрити – тримати в голові дві пари. Перша пара: 1385 – це люди, 1569 – це держави. Друга пара: Литва плюс Польща дорівнює Річ Посполита, а Волинь, Київщина і Брацлавщина – Королівству Польському. Коли ці чотири рядки лежать у голові автоматично, уривок із Ядвігою вже не збиває, і завдання на наслідки читається спокійно. Одна тема – це добре, а в тесті їх десятки, тому на курсі ми проходимо весь розділ про Річ Посполиту за такою самою логікою.
Головною передумовою була зовнішня небезпека. На східних кордонах Великого князівства Литовського постало Московське царство, володар якого заявляв династичні права на всі руські землі у складі Литви й Польщі, тож обʼєднання мало посилити обороноздатність обох держав.
Другий чинник – військова поразка. Особливо виснажливою для Литовського князівства виявилася Лівонська війна 1558-1583 рр., наслідки якої могли призвести до повної поразки Литви та втрати нею всіх білоруських і українських земель. Польща ж прагнула скористатися ослабленням сусіда, поширити свій вплив і розширити володіння.
Третій чинник – внутрішній. Литовська шляхта хотіла посилити свій вплив поруч із великим князем і магнатами, взявши за зразок шляхту Польського королівства, яка саме тоді ініціювала господарську, військову й судову реформи.
Позиції всередині Великого князівства Литовського різнилися за станами. Литовські магнати мали панівне становище і погоджувалися на обʼєднання «двох рівних» лише за умови окремого сейму та збереження своїх привілеїв. Середня і дрібна шляхта, навпаки, підтримувала унію, бо сподівалася здобути такі самі права, які мала польська шляхта, і отримати захист від татар та османів. Українські князі займали вичікувальну позицію через страх втратити статус «некоронованих королів» в українських воєводствах.
Польські магнати і шляхта загалом підтримували обʼєднання: вони бачили в ньому можливість отримати нові землі й залежних селян і виступали за включення Литви до складу Польщі.
Наприкінці 1568 р. король Сигізмунд ІІ Август скликав обʼєднавчий сейм у м. Люблін. Через протиріччя з поляками литовська делегація спробувала зірвати сейм і покинула Люблін, після чого Сигізмунд ІІ Август під тиском шляхти ухвалив рішення про входження Волині й Підляшшя до складу Королівства Польського.
Отримавши звістку про приєднання, шляхта Волині запропонувала королю обговорити умови унії на окремому сеймі, тобто українські шляхтичі вважали себе рівноправними партнерами поляків. Волиняни домоглися права написати привілей так, «як найкраще і найкорисніше для себе розуміють», а згодом і приєднання до Корони Київщини та Брацлавщини, ставши авторами привілеїв для трьох українських воєводств.
Історикиня Наталя Старченко зазначає, що у привілей вписали гарантії непорушності кордонів, збереження власного права, вживання руської мови як офіційної на цих теренах і рівність прав православних та католиків. Від імені українців на зʼїзді виступив князь Костянтин Вишневецький зі словами: «Приєднуємося як люди вільні й свобідні… чуємося рівними кожному народові».
Головний наслідок: майже всі українські землі обʼєдналися в одній державі. Обʼєднання сприяло інтенсивному розвитку економіки, але водночас посиленню експлуатації селянства.
Українські міста перетворювалися на магнатсько-шляхетські резиденції та центри розвитку ремесел і торгівлі, а українські землі активно залучалися до міжнародної торгівлі, передусім через Балтійське море. Разом із тим поширювався католицизм і почався наступ на православʼя.
Був і політичний наслідок, який НМТ любить перевіряти окремо. Річ Посполита стала «шляхетською демократією»: чисельна та впливова шляхта мала широкі права, ухвалювала закони й обирала короля, а польська, литовська і руська (українська) шляхта становили «політичний народ», який брав участь в управлінні державою. Уже у 20-ті роки XVII ст. «народ руський» заявив про себе як про повноправного третього члена держави.
Історики оцінюють подію по-різному. Михайло Грушевський писав, що литовським представникам «обрізано крила», а Наталя Яковенко вважала, що унія «вивела суспільство зі стану двохсотлітньої сплячки, розбудила для опору й боротьби за виживання усі прояви суспільної активності».
Цю тему розбирають на курсі підготовки до НМТ з історії України.
- 1385 р. – Кревська унія, династична угода, з якої почалося зближення Королівства Польського і Великого князівства Литовського.
- 1413 р. – Городельська унія, одна з угод про обʼєднання, які після Кревської унії обговорювали й укладали близько восьми разів аж до Любліна.
- 1558-1583 рр. – Лівонська війна Литви з Московським царством, головна безпосередня причина унії.
- \(28\) червня 1569 р. на спільному засіданні представників польського та литовського сеймів у м. Люблін підписано угоду про створення Речі Посполитої.
- \(1\) липня 1569 р. у Східній Європі створено нову державу: Річ Посполита \(=\) Королівство Польське \(+\) Велике князівство Литовське.
- Формула умов: спільний виборний король \(+\) спільний сейм і сенат \(+\) спільні фінанси й зовнішня політика, але окремі право, суд, адміністрація, військо, скарб і мова.
- Назва: «Річ Посполита» польською означає «Республіка», тобто «спільна справа».
❓ Часті запитання
Якого року була Люблінська унія
1569 року. Угоду про створення Речі Посполитої підписали 28 червня 1569 р. на спільному засіданні представників польського та литовського сеймів у м. Люблін, а 1 липня 1569 р. нова держава була створена.
Які держави обʼєдналися за Люблінською унією
Королівство Польське та Велике князівство Литовське. Унаслідок їх обʼєднання у Східній Європі постала Річ Посполита, назва якої польською означає «Республіка», тобто «спільна справа».
Які були умови Люблінської унії
Спільний виборний король, сенат, сейм і зовнішня політика, ліквідація митних кордонів, зрівняння у правах литовської, української та польської шляхти. Водночас зберігалися окремі право і суд, адміністрація, військо, скарб і мова.
Які українські землі перейшли до Королівства Польського
Волинь і Підляшшя за рішенням короля, а згодом, за наполяганням волинян, ще й Київщина та Брацлавщина. У завданнях НМТ ці території називають також землями Подніпровʼя і Східного Поділля.
Чим Кревська унія відрізняється від Люблінської
Кревська унія 1385 р. була династичною угодою, з якої розпочалося зближення двох держав. Люблінська унія 1569 р. стала обʼєднанням держав в одну, Річ Посполиту. Між ними було ще кілька угод, зокрема Городельська унія 1413 р.
Чому Річ Посполиту називають «шляхетською демократією»
Тому що чисельна та впливова шляхта мала широкі права, ухвалювала закони й обирала короля. Польська, литовська та руська шляхта становили «політичний народ», який брав участь в управлінні державою, тоді як у Західній Європі утверджувалися абсолютні монархії.