Українізація — це форма здійснення більшовицької політики коренізації в УСРР у 1923-1938 рр. Коренізацію проголосили в 1923 р. після XII зʼїзду РКП(б), і в Україні вона мала назву українізації.
Нижче: головні правила та хронологічний каркас теми, що таке неп і як він змінив політику в культурі, причини запровадження українізації, складові коренізації в УСРР, наслідки й конкретні цифри, причини згортання політики, розбір реальних завдань НМТ, типові помилки учнів і поширені запитання.
🔑 Ключові формули
Українізація — форма здійснення більшовицької політики коренізації в УСРР (УРСР) у 1923-1938 рр.
Коренізація — політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва і надання офіційного, а інколи й панівного статусу їхнім національним мовам. Започаткована в 1923 р., в УСРР проводилася у формі українізації, припинена в 1938 р.
1921-1923 — неп в УСРР
1922 — входження УСРР до складу СРСР
1923 — початок коренізації/українізації
1925 — проголошення курсу на індустріалізацію
1938 — формальне припинення українізації
Наркоми освіти: 1924-1927 — Олександр Шумський; 1927-1933 — Микола Скрипник.
Персоналії за програмою НМТ: Олександр Шумський, Микола Хвильовий, Михайло Волобуєв.
1921 — Кримська АСРР у складі РСФРР
1924 — Молдавська АСРР
1) Виховання кадрів із представників корінної національності.
2) Запровадження в роботу партійного, радянського та господарського апаратів рідної для населення мови.
3) Розширення мережі шкіл із рідною мовою, видання преси, книг.
4) Розвиток національної культури під керівництвом партії.
Українці в держапараті: з \(35\,\%\) до \(54\,\%\); в апараті ЦК партії \(42\,\%\) володіли мовою народу.
Діловодство українською — \(75\,\%\) місцевих державних установ і організацій.
Навчання рідною мовою: \(25\,\%\) вишів, \(50\,\%\) технікумів, \(85\,\%\) початкових шкіл, \(97\,\%\) дітей у школах.
До \(89\,\%\) періодичних видань українською; пʼєси ставили близько \(75\,\%\) театрів.
Як розв'язувати — покроковий метод
-
1 Крок 1. Визначте період за датою в умові
Слово «українізація» в тесті не завжди про 1920-ті рр.: у завданнях НМТ воно регулярно стосується доби Української революції (наприклад, українізація армії — утворення українських національних збройних формувань із частин російської армії). Тому спочатку дивіться на дату в умові, а вже потім на саме слово.
-
2 Крок 2. Прикладіть хронологічний каркас
Розкладіть подію по осі: 1921-1923 — неп в УСРР; 1922 — входження УСРР до складу СРСР; 1923 — початок коренізації/українізації; 1925 — курс на індустріалізацію; 1938 — припинення українізації. Це одразу відсіює варіанти з іншого періоду.
-
3 Крок 3. Відділіть мету від наслідку
Мета українізації — утвердження й посилення власної влади: без задоволення мінімуму національних потреб українського народу доля більшовизму була б під загрозою, а через українську мову партія посилювала контроль і вплив у суспільстві. Коротка формула для памʼяті: «дозволили, щоб контролювати». Наслідки (стрибок культури, цифри відсотків, консолідація нації) — це вже інший блок питань.
-
4 Крок 4. Перевірте, чи не плутають вас поняттями
Коренізація — загальна політика для радянських республік та автономій; українізація — форма її здійснення в УСРР. Ставте між ними знак «дорівнює» з поправкою на територію.
-
5 Крок 5. У завданнях на відповідність шукайте маркери держави
Політика українізації разом із Раднаркомом, продрозкладкою та «воєнним комунізмом» — маркер УСРР. Осадництво, пацифікація, полонізація й асиміляція — це українські землі у складі Польщі, а не радянська Україна.
-
6 Крок 6. У завданнях на зображення спершу датуйте джерело
Визначайте період за самим плакатом чи фото, і лише потім шукайте його серед відповідей. Знайомий варіант «НЕП і українізація» часто стоїть у переліку саме як приваблива пастка.
📝 Розбір реальних завдань НМТ
З якою метою радянське керівництво здійснювало політику українізації в УСРР у 1920-х рр.?
- А) Утвердження радянської влади в Україні
- Б) Запровадження політичного плюралізму
- В) Ліквідація багатопартійності
- Г) Насадження в мистецтві принципів соціалістичного реалізму
А. Мета була саме владна: без задоволення мінімуму національних потреб українського народу доля більшовизму була під загрозою, і через українську мову партія посилювала свій контроль і вплив у суспільстві. Варіант Б хибний тому, що жодного плюралізму більшовики не допускали. Варіант В приваблює тим, що ліквідація багатопартійності справді відбувалася в той самий час, але це окремий процес суспільно-політичного життя, а не мета українізації. Варіант Г стосується соціалістичного реалізму, тобто пізнішого етапу, коли українізацію вже згортали.
Установіть відповідність між назвами державних утворень (1-4) та поняттями й термінами (А-Д), які стосуються їхньої історії.
- 1. Українська Народна Республіка (доба Центральної Ради та Директорії)
- 2. Українська Держава (Гетьманат Павла Скоропадського)
- 3. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)
- 4. Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР)
- А) «Воєнний комунізм», політика українізації, продрозкладка, Раднарком
- Б) Державний секретаріат, Українська Галицька Армія, Чортківська офензива
- В) Осадництво, пацифікація, полонізація, асиміляція
- Г) Генеральний секретаріат, Універсали, Директорія, Акт Злуки
- Д) Українська академія наук, Рада міністрів, Хліборобський конгрес
1-Г, 2-Д, 3-Б, 4-А. Для нашої теми ключова саме четверта пара: політика українізації — це маркер УСРР, тому варіант А йде до неї разом із Раднаркомом і продрозкладкою. Пастка тут у варіанті В: осадництво, пацифікація й полонізація стосуються українських земель у складі Польщі, а не радянської України, тому в цьому завданні цей варіант зайвий.
⚠️ Типові помилки учнів
Неправильно. Коренізація — це загальна політика для радянських республік та автономій, а українізація — форма її здійснення саме в УСРР. Тобто це те саме явище, лише в українському варіанті.
Неправильно. Українізація підпорядковувалася основному завданню — перебудові культури в Україні на засадах комунізму, і допускалася лише тією мірою, якою не суперечила інтересам найвищого партійного керівництва.
Неправильно. Це різні дати: входження УСРР до складу СРСР — 1922 р., початок політики коренізації/українізації — 1923 р. На завданнях на послідовність цю пару перевіряють постійно.
Неправильно. Згортання непу і перехід до директивної економіки відбулися наприкінці 20-х рр., а українізацію припинили в 1938 р. Це два різні процеси з різними датами.
Неправильно. У завданнях НМТ це слово регулярно стосується доби Української революції: наприклад, українізація армії, тобто утворення українських національних збройних формувань із частин російської армії в роки революції. Тому дивіться на дату в умові, а не лише на слово.
Друзі, тут гарна новина: дати цієї теми складаються «до купи» і легко тримаються в голові. 1922 рік — Україна входить до складу СРСР, а вже 1923 рік — починається коренізація. Запамʼятайте зчепленою парою: спочатку нас забрали в Союз, потім дозволили розвивати мову, але під своїм контролем.
Логіка причин тут така: українська культура зростає, більшовики зупинити це не можуть, тому вирішують очолити процес і тримати його під контролем. Формулюйте собі коротко: «дозволили, щоб контролювати». З цієї фрази ви витягнете половину тестових завдань теми.
Народ, у цій темі виграє той, хто тримає дати парами і не плутає причину з наслідком. Запишіть у конспектик три рядки: 1922 — СРСР, 1923 — коренізація, 1938 — кінець. І одну фразу про мету: «дозволили, щоб контролювати». Далі будь-яке формулювання завдання ви вже розкладете самі. Отак от.
Одна тема це добре, а на НМТ їх десятки. На курсі історії ви проходите весь період тоталітаризму і війни за тією самою логікою: дата, причина, наслідок, і одразу тестові завдання на цю дату.
Хочете план підготовки з історії України під ваш рівень? Залиште імʼя і телефон, і ми передзвонимо.
Дивіться також: Стародавня історія України · Розселення словʼян · Утворення Русі. Аскольд, Олег
Означення. Українізація — це форма здійснення більшовицької політики коренізації в УСРР (УРСР) у 1923-1938 рр. Коренізація — політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва і надання офіційного, а інколи й панівного статусу їхнім національним мовам. Її започаткували в 1923 р. після XII зʼїзду РКП(б) і припинили в 1938 р.
Місце теми в програмі НМТ. Тема стоїть у розділі про встановлення комуністичного тоталітарного режиму: від вас вимагають знати дати 1921-1923 рр. (неп в УСРР), 1922 р. (входження УСРР до складу СРСР), 1923 р. (початок коренізації/українізації) і 1925 р. (курс на індустріалізацію), а також уміти характеризувати складові непу, зміст коренізації та її вплив на суспільство й українську культуру. Обовʼязкові персоналії: Олександр Шумський, Микола Хвильовий, Михайло Волобуєв.
Неп і політика в культурі. Перехід до непу визначив зміст і напрями розвитку національної культури в 20-х рр. Держава прагнула за всяку ціну зберегти контроль над культурою й усіма проявами духовного життя. Наприкінці 20-х рр. відбувається згортання непу і перехід до директивної економіки. У грудні 1925 р. черговий зʼїзд РКП(б) перейменував партію на ВКП(б) і ухвалив рішення за короткий термін перетворити країну з аграрної в індустріальну, тобто взяв курс на індустріалізацію. Ось чому 1925 р. в темі стоїть поруч із непом: це вже початок повороту від поступок до директиви.
Причини запровадження українізації. Головна причина одна: утвердження й посилення власної влади, а не турбота про українську культуру. Підручник називає такі причини: керівництво бачило, що без задоволення мінімуму національних потреб українського народу доля більшовизму буде під загрозою; прагнення посилити контроль і вплив комуністичної партії в суспільстві через українську мову; створення позитивного образу більшовиків на міжнародній арені; українізація мала замінити певний суверенітет УСРР, втрачений після входження до СРСР.
Зміст політики коренізації в УСРР. Вона мала чотири складові: виховання кадрів із представників корінної національності; запровадження в роботу партійного, радянського та господарського апаратів рідної для населення мови; розширення мережі шкіл із рідною мовою, видання преси, книг; розвиток національної культури під керівництвом партії. Ключовим у справі українізації наркоматом освіти в 1924-1927 рр. керував Олександр Шумський, а в 1927-1933 рр. — Микола Скрипник. Вони зробили чимало для ліквідації пригнобленого становища, в якому український народ перебував до революції.
Наслідки українізації. Українізація дала різкий стрибок у розвитку культури: цей період називають «Відродженням», а згодом «Розстріляним відродженням». Вона сприяла залученню до культурного будівництва багатьох представників національної інтелігенції: повернувся в Україну видатний історик М. Грушевський, актор М. Садовський, приїхали галицькі діячі. Конкретні показники: кількість українців у держапараті зросла з \(35\,\%\) до \(54\,\%\), в апараті ЦК партії \(42\,\%\) володіли мовою народу; на діловодство українською мовою перейшло \(75\,\%\) місцевих державних установ і організацій; рідною мовою навчалися у \(25\,\%\) вишів, \(50\,\%\) технікумів, \(85\,\%\) початкових шкіл, \(97\,\%\) дітей у школах; українською мовою видавалося до \(89\,\%\) періодичних видань, ставили пʼєси близько \(75\,\%\) театрів.
Права нацменшин і автономії. Було забезпечено культурно-національні права нацменшин: у 1927 р. визнані росіяни, у 1924 р. утворено Молдавську автономію. Раніше, у 1921 р., у складі РСФРР утворено Кримську АСРР. Головний підсумок: українці перетворилися на модерну урбанізовану та консолідовану націю, що порушило рівновагу між комуністичним режимом і українським національним рухом.
Причини згортання. Українізація допускалася лише тією мірою, якою не суперечила інтересам найвищого партійного керівництва: вона підпорядковувалася основному завданню — перебудові культури в Україні на засадах комунізму. Багато українських керівників, будучи росіянами або російськомовними, чинили опір українізації, і повільний хід дерусифікації партійних структур визначив характер і темпи українізації в цілому. Голодомор призупинив українізацію міст сходу і півдня України: після нього збільшення кількості міського населення відбувалося в основному за рахунок переселення з Росії. Політику українізації було згорнуто, а формально припинено її в 1938 р.
- 1922 — СРСР (входження УСРР до складу СРСР).
- 1923 — коренізація (початок, в УСРР — у формі українізації).
- 1938 — кінець (формальне припинення українізації).
- Мета одним рядком: «дозволили, щоб контролювати».
- Подивіться на дату в умові — чи це 1920-ті рр., чи доба Української революції.
- Прикладіть хронологічний каркас: 1921-1923, 1922, 1923, 1925, 1938.
- Відділіть мету (утвердження влади) від наслідків (цифри, «Відродження», консолідація нації).
- Перевірте маркери держави: українізація + Раднарком + продрозкладка — це УСРР; осадництво, пацифікація, полонізація — це Польща.
- У завданнях на зображення спершу датуйте джерело, потім шукайте варіант.
❓ Часті запитання
У якому році почалася політика українізації?
У 1923 р. Коренізацію започаткували в 1923 р. після XII зʼїзду РКП(б), і в УСРР вона проводилася у формі українізації. Припинено її в 1938 р.
Хто керував наркоматом освіти в роки українізації?
Олександр Шумський у 1924-1927 рр. і Микола Скрипник у 1927-1933 рр. Обидва прізвища входять до обовʼязкових персоналій теми, причому Шумський прямо названий у програмі НМТ.
Чим коренізація відрізняється від українізації?
Коренізація — це назва загальної політики для всіх радянських республік та автономій, а українізація — форма її здійснення в УСРР. Ставте між ними знак «дорівнює» з поправкою на територію. Такі пари понять розбирають на курсі історії для підготовки до НМТ.
Які цифри наслідків українізації варто запамʼятати?
Кількість українців у держапараті зросла з \(35\,\%\) до \(54\,\%\), на діловодство українською перейшло \(75\,\%\) місцевих державних установ, українською навчалися \(97\,\%\) дітей у школах і \(85\,\%\) початкових шкіл, видавалося до \(89\,\%\) періодичних видань.
Коли утворилися Кримська та Молдавська АСРР?
Кримська АСРР виникла в 1921 р. у складі РСФРР, а Молдавська АСРР була створена в 1924 р. Це прояви більшовицької національної політики, які часто питають разом з українізацією.
Чому українізацію згорнули?
Бо вона порушила рівновагу між комуністичним режимом і українським національним рухом: українці перетворилися на модерну урбанізовану та консолідовану націю. Опір українізації чинили й самі партійні керівники, а Голодомор призупинив українізацію міст сходу і півдня України.