Західна Україна в складі Польщі – це східногалицькі, західноволинські, поліські, холмські та підляські землі, які за Ризьким мирним договором 18 березня 1921 року відійшли до Другої Речі Посполитої. За переписом 1931 року там жило 5,6 млн українців.
Нижче: головні дати й поняття теми, чому Західна Україна опинилася в складі Польщі, що таке Польща «А» і Польща «Б», етапи польської політики щодо українців у 1919-1939 роках, як період завершився 1939 року, розбір реальних завдань НМТ-2026, типові помилки учнів і відповіді на поширені запитання.
🔑 Ключові формули
18 березня 1921 р. – Ризький мирний договір Польщі з радянською Росією та УСРР: до Польщі відходять Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Поділля, УСРР відмовляється від претензій на Східну Галичину.
Галичина і Волинь – Польща · Закарпаття – Чехословаччина · Буковина й Бессарабія – Румунія.
Польська конституція 1921 р. гарантувала українцям права на рідну мову на побутовому рівні і в навчанні в початкових школах.
26 березня 1922 р. – закон про самоврядування Східної Галичини: три воєводства, Львівське, Станіславське і Тернопільське.
14 березня 1923 р. – Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, і всі надані права залишилися на папері.
Асиміляція – це процес злиття одного народу з іншим із втратою одним із них своєї мови, культури, релігії, звичаїв, національної самосвідомості; вона може бути природною або насильницькою.
Польща «А» – це територія етнічно польських земель у Другій Речі Посполитій. Польща «Б» – це території Другої Речі Посполитої, заселені етнічними меншинами, тобто західноукраїнські та західнобілоруські землі.
1926 р. – у Польщі встановлено авторитарний режим «санації» на чолі з Ю. Пілсудським.
1935 р. – нова конституція закріпила режим особистої влади; у травні 1935 р. Пілсудський помер.
23 серпня 1939 р. – пакт Ріббентропа – Молотова з таємними протоколами.
1 вересня 1939 р. – агресія Німеччини проти Польщі, початок Другої світової війни.
17 вересня 1939 р. – на територію Західної України вступила Червона армія.
28 вересня 1939 р. – договір СРСР і Німеччини про дружбу, кордон і співробітництво.
1 листопада 1939 р. – Східну Галичину і Західну Волинь включили до складу УРСР.
Як розв'язувати — покроковий метод
-
1 Крок 1. Спочатку зафіксуйте географію
Хто в чиєму складі: Галичина і Волинь – Польща, Закарпаття – Чехословаччина, Буковина і Бессарабія – Румунія. У формулюваннях завдань географія стоїть на першому місці, а рік часто взагалі не називають.
-
2 Крок 2. Визначте етап польської політики
До 1923 року – обіцянки для Європи (конституція 1921 р., самоврядування 1922 р.), після визнання Східної Галичини частиною Польщі 14 березня 1923 року – відкрита асиміляція і поділ на Польщу «А» і Польщу «Б».
-
3 Крок 3. Лише після цього прикріпіть дати
1921 – Ризький мир, 1923 – визнання Радою послів, 1926 – «санація», 1935 – нова конституція, 1939 – завершення періоду. Якщо вчити навпаки, спочатку дати, тема розсипається.
-
4 Крок 4. У завданнях на відповідність шукайте зайвий варіант
Коли подій чотири, а дат чи ознак пʼять, одна з них зайва. Спершу розставте впізнавані пари, а потім перевірте, що жоден зайвий варіант не отримав пари.
📝 Розбір реальних завдань НМТ
Узгодьте подію (1–4) із датою (А–Д) на західноукраїнських землях у міжвоєнний період.
1. Визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до складу Польщі
2. Утворення Українського національно- демократичного обʼєднання (УНДО)
3. Утворення Організації українських націоналістів (ОУН)
4. Надання автономії Карпатській Русі
А) 1921 р.
Б) 1923 р.
В) 1925 р.
Г) 1929 р.
Д) 1938-1939 рр.
1-Б, 2-В, 3-Г, 4-Д. Усі чотири події відбулися на західноукраїнських землях у міжвоєнний період, тож одна з пʼяти дат тут зайва. Визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до складу Польщі відповідає 1923 р., утворення УНДО 1925 р., утворення ОУН 1929 р., а надання автономії Карпатській Русі 1938-1939 рр. Зайвим лишається варіант А, 1921 р.: жодна з чотирьох подій йому не відповідає.
Установіть відповідність між історичними діячами та фактами їхньої біографії.
1. Дмитро Донцов
2. Євген Коновалець
3. Степан Бандера
4. Андрей Шептицький
А) митрополит Української греко-католицької церкви, громадський і церковний діяч
Б) один з ідеологів українського інтегрального націоналізму
В) організатор Української автокефальної православної церкви
Г) перший голова Проводу українських націоналістів, засновник ОУН
Д) один з організаторів замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького
1-Б, 2-Г, 3-Д, 4-А. Кожному діячеві тут відповідає одна впізнавана ознака з переліку: Євген Коновалець перший голова Проводу українських націоналістів і засновник ОУН, Андрей Шептицький митрополит Української греко-католицької церкви, Степан Бандера один з організаторів замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького, а Дмитро Донцов один з ідеологів українського інтегрального націоналізму. Варіант В про організатора Української автокефальної православної церкви зайвий: за ключем він не підходить жодному з чотирьох діячів.
⚠️ Типові помилки учнів
Неправильно. Закон від 26 березня 1922 року дійсно надав самоврядування Східній Галичині у складі трьох воєводств, але після того, як 14 березня 1923 року Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, усі ці права залишилися на папері.
Неправильно. Польща «Б» це території, заселені етнічними меншинами, тобто західноукраїнські І західнобілоруські землі разом, а не лише українські. Це адміністративно-політичний поділ Другої Речі Посполитої, а не географічна назва України.
Неправильно. За означенням підручника асиміляція може бути як природною, так і насильницькою; у Другій Речі Посполитій щодо українців проводили саме курс на асиміляцію поневолених народів, тобто варіант насильницький.
Неправильно. Українське населення відстоювало права акціями протесту, збройними виступами, бойкотом перепису 1921 року і виборів 1922 року до сейму; інша річ, що в існуванні української державності на той час ніхто в Європі не був зацікавлений.
Погнали одразу з рамки, бо в цій темі учні найчастіше топляться саме в географії. Три пари, які треба вбити в голову: Галичина і Волинь це Польща, Закарпаття це Чехословаччина, Буковина і Бессарабія це Румунія. Дві «Б», Буковина і Бессарабія, завжди разом, і завжди в Румунії. Якщо ця трійка стоїть, половина завдань теми закривається без роздумів.
Зафіксуйте логіку, а не окремі дати: спочатку Польща грає на публіку для Європи, потім, коли Рада послів уже все визнала, переходить до відкритої асиміляції. Тобто 1923 рік це не просто дата, це перемикач між двома етапами політики. Отак от і запамʼятовуйте: до 1923 обіцянки, після 1923 асиміляція.
Ця тема тримається не на кількості дат, а на одній таблиці в голові: хто в чиєму складі і що з ним зробили. Спочатку фіксуємо географію, потім два етапи польської політики, і лише після цього дати. Якщо ви вчите навпаки, спочатку дати, тема розсипається на НМТ, бо у формулюваннях завдань географія стоїть на першому місці, а рік часто взагалі не називають. Одна тема це добре, а в тесті їх десятки, і на курсі всю історію XX століття ми проходимо саме такою логікою.
Хочете план підготовки з історії України під ваш рівень? Залиште імʼя і телефон, і ми передзвонимо.
Дивіться також: Стародавня історія України · Розселення словʼян · Утворення Русі. Аскольд, Олег
Чому тема важлива для НМТ. Це одна з найпопулярніших тем на НМТ, бо саме вона готує ґрунт до наступної теми, Другої світової війни: без розуміння, які землі і в чиєму складі опинилися після поразки визвольних змагань, події 1939 року читаються як набір випадкових дат. Тому тут важливо тримати в голові чіткий поділ: Галичина і Волинь у Польщі, Закарпаття в Чехословаччині, Буковина й Бессарабія в Румунії.
Чому Західна Україна опинилася в складі Польщі. Причина в поразці визвольних змагань і в Ризькому мирному договорі: після неї західноукраїнські землі опинились у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини. 18 березня 1921 року Польща уклала Ризький мирний договір із радянською Росією та УСРР, за яким до Польщі разом із західнобілоруськими землями відходили Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Поділля, а УСРР відмовлялася від своїх претензій на Східну Галичину.
Ризький мир і встановлені за ним кордони більшовики вважали тимчасовими, а майбутню війну з Польщею неминучою. Такий статус України, за якого одна частина її земель була розділена між сусідами, а на іншій встановлювався більшовицький тоталітарний режим, визнало міжнародне співтовариство, і він зберігався до Другої світової війни. Саме тому 1921 рік у цій темі є точкою відліку, а 1939 рік точкою завершення.
До польської окупації потрапили землі Східної Галичини, Західної Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя. Польський уряд мав на меті повну колонізацію загарбаних українських земель і залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс щодо українства.
Польща «А» і Польща «Б». Польща «А» – це територія етнічно польських земель у Другій Речі Посполитій, а Польща «Б», яку ще називали «східні креси», це території, заселені етнічними меншинами, тобто західноукраїнські та західнобілоруські землі. Уряд Польщі проводив щодо цих двох зон різну політику. До Польщі «Б» застосовували політику штучного стримування соціально-економічного розвитку й повного скасування поступок національним меншинам. На цих землях стримували проведення аграрної реформи. Такий поділ і був практичним інструментом асиміляції, тобто злиття одного народу з іншим із втратою мови, культури, релігії, звичаїв і національної самосвідомості.
Етапи польської політики 1919-1939 років. Політика проходила через кілька етапів, і саме за етапами її і питають. У 1919-1923 роках польське керівництво намагалося довести перед світовою громадськістю свої права на українську землю і те, що Польща нібито забезпечує всі права національних меншин. Конституція 1921 року гарантувала права на рідну мову в побуті й у початкових школах, а закон від 26 березня 1922 року надав самоврядування Східній Галичині у складі трьох воєводств: Львівського, Станіславського і Тернопільського. Проте 14 березня 1923 року Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, і всі ці права залишилися на папері.
Українське населення в цей період відстоювало свої права акціями протесту, збройними виступами, бойкотом перепису 1921 року і виборів 1922 року до сейму. Однак на той час в існуванні української державності ніхто в Європі не був зацікавлений. У 1923-1926 роках польські правлячі кола наполегливо проводили політику, спрямовану на асиміляцію поневолених народів, і саме для цього застосували поділ на Польщу «А» і Польщу «Б».
У 1930-х роках внутрішня ситуація в самій Польщі теж змінюється. Економічна криза 1929-1933 років зумовила зміщення режиму до правого ухилу: щоб утримати владу, Ю. Пілсудський розпочав репресії проти своїх противників і обмежив права парламенту, а в 1935 році було прийнято нову конституцію, яка закріпила режим особистої влади. У період 1935-1939 років відносна стабільність досягалася жорстокими діями проти опозиції та національно-визвольного руху, особливо після серії терористичних актів, здійснених ОУН.
Як період вийшов у Другу світову війну. Період завершився 1939 роком: 1 вересня 1939 року Німеччина здійснила агресію проти Польщі, і розпочалася Друга світова війна, а 17 вересня 1939 року на територію Західної України вступила Червона армія. Передумовою став пакт Ріббентропа – Молотова від 23 серпня 1939 року з таємними протоколами, за якими Польща поділялася на сфери впливу.
28 вересня 1939 року СРСР і Німеччина підписали договір про дружбу, кордон і співробітництво, який змінив кордон в окупованій Польщі приблизно по лінії річок Західний Буг – Сян; до Німеччини відійшли українські етнічні землі Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина. У жовтні 1939 року на Західній Україні провели вибори до Народних зборів, які ухвалили декларацію про проголошення радянської влади та з проханням про возʼєднання з УРСР, а 1 листопада 1939 року Східну Галичину і Західну Волинь включили до складу УРСР.
Далі на новоприєднаних землях розгорнулися заходи з радянізації, і саме репресивні методи нової влади налаштували проти радянської влади більшість населення Західної України. Тому 1939 рік закриває міжвоєнний період, але не закриває питання: населення краю переконалося, що його майбутнє не в інтеграції у СРСР, а в творенні незалежної соборної Української держави.
- Географія: Галичина і Волинь – Польща, Закарпаття – Чехословаччина, Буковина і Бессарабія – Румунія.
- Етапи: до 1923 обіцянки, після 1923 асиміляція.
- Поняття: асиміляція, Польща «А», Польща «Б» («східні креси»).
- Рамка періоду: 18 березня 1921 – Ризький мир; 1939 – кінець міжвоєнного періоду.
❓ Часті запитання
Які саме українські землі увійшли до складу Польщі після 1921 року
Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина і Підляшшя. За Ризьким мирним договором 18 березня 1921 року до Польщі разом із західнобілоруськими землями відходили Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Поділля, а УСРР відмовлялася від претензій на Східну Галичину.
Скільки українців жило під польською владою
5,6 млн осіб за переписом 1931 року. Це число варто тримати в голові, бо воно показує масштаб: йдеться не про окраїну, а про мільйони людей, щодо яких проводили політику колонізації і асиміляції.
Що означає термін «східні креси»
Це друга назва Польщі «Б», тобто територій Другої Речі Посполитої, заселених етнічними меншинами: західноукраїнських і західнобілоруських земель. До них застосовували політику штучного стримування соціально-економічного розвитку і скасування поступок національним меншинам.
Коли Східна Галичина була офіційно визнана частиною Польщі
14 березня 1923 року, коли Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі. Саме після цього надані раніше права українців залишилися лише на папері.
Чому період називають міжвоєнним і чим він закінчився
Бо він розміщений між двома світовими війнами, а закінчився нападом Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року, з якого почалася Друга світова війна, і вступом Червоної армії на територію Західної України 17 вересня 1939 року.
Що сталося із західноукраїнськими землями у 1939 році
Їх включили до складу УРСР: у жовтні 1939 року провели вибори до Народних зборів, які ухвалили декларацію з проханням про возʼєднання з УРСР, а 1 листопада 1939 року Східну Галичину і Західну Волинь включили до складу УРСР. Далі почалися заходи з радянізації краю.